постріляний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до постріляти 1), 2). || пострі́ляно, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. || у знач. ім. пострі́ляні, -них, мн. Ті, кого вбили пострілом із вогнепальної зброї.